- Коли варто почати вчити дитину читати
- Методи, які полегшують дитині освоєння читання
- Початковий етап. Вивчення голосних та приголосних
- Які бувають склади
- Короткі слова, як наступний етап навчання читанню
- Знайомство зі словниковими словами
- Основні помилки, що допускають батьки в період навчання читанню. Як їх уникнути
- Як допомогти дитині полюбити читання та зробити його щоденним ритуалом. Декілька способів
Коли варто почати вчити дитину читати
Після того, як дитина навчилась вже ходити та розмовляти, перед батьками стоїть наступна задача. Треба обрати необхідний час та період, щоб познайомити свого малюка з читанням. Це важливе вміння підносить маленьку людину на ще вищий рівень дорослішання. Скільки батьків, стільки й думок з цього приводу. Особистий вибір залишається за кожним. Але існує й думка професіоналів, котрі вважають, що малюк, перш ніж взяти до рук книгу, повинен добре розмовляти зрозумілою мовою для оточення. Важливим фактором є посидючість, хоч з цим і дуже важко впоратись в такому юному віці. Коли малеча гарно спілкується, може тривалий час сидіти за малюванням або іншою розвивальною грою, легко переказує своїми словами мультик або казку, то це є гарним сигналом. Тобто, мама чи тато починають вчити своє чадо самостійному читанню.
За даними Американської асоціації педіатрії більшість дітей навчаються читання у віці 6-7 років, деякі діти здобувають цей навик, коли їм 4 або 5 років (джерело). Але навіть якщо у дитини є така перевага до моменту старту навчання в школі вона не обов’язково збережеться надалі. Інші учні, швидше за все, надолужать згаяне під час другого і третього класів. Не варто примушувати вашу дитину до читатання, перш ніж віна буде готова, це може знизити інтерес до навчання загалом.
Методи, які полегшують дитині освоєння читання
Першими вчителями для малят становляться, звісно, батьки. Педагогами є рідні люди. Саме тому вони намагаються зробити процес дружби з букварем приємним і легким. Завдяки широкому вибору помічників, які в теперішній час представлені на поличках магазинів, кожен знайде щось потрібне та дійсно необхідне для домашнього навчання.
а) паперові картки, книжки, букварі, посібники
Першим й самим простим методом, з допомогою якого можна познайомити малюка з буквами є паперові картки. Вони найчастіше виконані з щільного картону, на кожній з карток надрукована буква. Але братися за справу навчання потрібно грунтовно. У багатьох книжкових магазинах ви маєте можливість звернути свою увагу на дитячий відділ, де можна знайти необхідну розвивальну літературу на будь-який смак. Там є і маленькі книжечки для початково етапу, коли ще зарано братися за більш складну літературу, таку як буквар. Також існує широкий вибір навчальних посібників для дошкільнят, котрі розробили професійні спеціалісти. У цих книгах можна знайти різноманітні завдання всіх ступенів складності. Не менш важливим друкованим помічником є буквар. Зараз майже кожне видавництво пропонує свій варіант корисних книжок з яскравими обкладинками, сторінки яких проведуть малюка у чарівну країну пізнання букв, складів, наголосів та речень. Особливу увагу батьки повинні звернути на якість наповнення певної літератури, на великий шрифт та, звісно, на наявність кольорових картинок. Адже, вони роблять навчання більш запам’ятовуючим. Правильно обравши необхідний набір, батьки швидко досягнуть поставленої цілі, яка полягає в тому, щоб навчити своє кохане чадо читати та любити цей процес.
б) жива розмова, потрібна інтонація, міміка, емоції.
Навіть, якщо дошкільник ще не пізнав процес навчання у школі та не знайомий з суворими правилами педагогів, навряд чи вивчення букв в напруженій атмосфері піде “як по маслу”. Якщо батьки лаються на дитину, коли в тої не виходить, то така реакція викличе в малечі лише не прийняття даного заходу. Далі буде ще важче навчити читати. Тому, щоб уникнути непорозуміння, правильним рішенням буде залучати свого учня до живої розмови. Якщо домашні уроки виглядають нудно і монотонно, такі заняття ніколи не відкладаються в дитячій пам’яті. Наприклад, коли склади чи букви не просто вимовляються, а наповнюються емоційними фарбами, то перемога вже не за горами. Фантазія батьків тут не має меж. Кожному слову давайте відповідні емоцію, підкріплюючі ще й мімікою. Тоді цей процес водночас становиться захопливим та незабутнім.
Початковий етап. Вивчення голосних та приголосних
а) з допомогою стандартних карток
Починати потрібно із звичайних, показуючи та промовляючи певну букву. Такі картки прості для сприйняття саме на першому етапі. Якщо потрібно, робіть це декілька разів. Необхідність у повторюванні букви буде зрозуміла з реакції дитини. Якщо малюк не задумуючись, радісно повторює за своїм вчителем, то ви на правильному шляху.
б) з допомогою кольорових карток з малюнками
Через необхідний час, можна переходити до більш цікавих, але й трохи складних карток. Вони можуть бути різнокольорові та з малюнками. Поруч з кожною буквою намальована тварина, назва якої починається саме з цієї букви. Для ліпшого засвоєння і розуміння, краще придбати картки з різними предметами, їжею. Вибір не обмежений. В даному випадку чим кількість більша, тим набагато краще. Наприклад, обмежившись лише звірами, дитина може не правильно сприйняти навколишній світ. Її дитячий кругозір повинен потрохи розширюватись. Цей спосіб стане ліпшим варіантом. Особливо для діточок віком менше ніж шість років.
в) з допомогою співу та звуків
Як вже було зазначено, початок повинен бути легким та необтяжним. Тому і вивчення азів краще починати з голосних, бо вони легше звучать у вимові. Величезним плюсом стане те, якщо букви заживуть іншим яскравим життям. Тоді дитячий слух почує не просто рідний мамин голос, а дзвінкий спів, в котрому в рядок вишикувались голосні звуки. Наступного разу можна піти ускладненим шляхом, спробувавши проспівати голосні парами, які гарно звучать разом. Наприклад: “Я-А. Е-О. Ю-У. І-И”. Робіти необхідну інтонацію та наголос там, де це потрібно. Тобто, “Яяяя- кличе букву Аааа” і так проспівувати чергові пари. Ця своєрідна гра дозволить дитині дуже добре запам’ятати пройдений матеріал, а форма його подачі закріпить вивчене у маленькій розумній голові. Ідеальним буде, коли на стіні висять плакати, а вчитель вказує указкою на потрібний дует голосних. Приклавши максимум зусиль до таких уроків в домашній атмосфері, малюк буде приймати активну участь та, із задоволенням, чекати на наступний раз. Приступивши до вивчення приголосних, треба застосувати трохи іншу методику. Тобто, демонструючи перед дитиною картку з буквою, промовляти її голосним та чітким звуком. Якщо назвати приголосну не звуком, а промовити протяжно “Беее”, то перед дитям з’явиться проблема у сприйнятті, а надалі наслідком можуть стати проблеми з читанням.
Які бувають склади
Позаду вже лишились перші кроки, після яких наступною сходинкою є знайомство зі складами. Їх можно вчити як по готовим посібникам, так і по самостійно роздрукованим. В першу чергу дитині потрібно представити, так звані зворотні склади, якими називають пару, що складається з голосної та приголосної букви. Наприклад: “АВ-АГ”. В даному випадку потрібно протяжно вимовити голосну, а слідом різким звуком назвати приголосну. Таким чином, дитина не тільки відкриє для себе такі склади, а ще закріпить вивчене раніше. Після освоєння даного матеріалу, переходимо до вітання із прямими складами. Наприклад: “ПА-ША”. Вимовляти їх слід теж протягуючи звуки. Включивши в цю цікаву гру маленького учня, треба просити його тягнути кожну пару, співаючи кумедну пісеньку. Щоб знання стали глибшими, можна залучити в дію спеціальні книжки, в яких є сторінки з буквами. Книга так і називається “Голосні та приголосні”.
Короткі слова, як наступний етап навчання читанню
Дійшовши вірним та тернистим шляхом до цього пункту, малеча вже набралась достатньо знань та може спробувати читання маленьких слів. Наприклад: “мак”, “рак”. Спочатку читають батьки, або один із них, той хто навчає свого нащадка. Потім вимовляти разом слово за словом. Наступний раз дитя повинно вже самостійно читати вголос слово, яке показують на картці. Рекомендується підбирати малюнок, який буде означати те слово, яке в даний час промовляється. Такий спосіб, звісно, служить міцним закріпленням, замінюючи рутину творчим процесом. А дитина вже вміє не просто називати склади, а читати вже цілі слова, хоч і поки що маленькі.
Знайомство зі словниковими словами
Вивчення словникових слів є високим показником того, що маленький дошкільник пройшов довгу та складну дорогу, що привела до самого важливого процесу, читання. Данні слова зовсім не легкі у засвоюванні, бо вони входять у програму другого та третього класу молодшої школи. Проте, вивчивши їх у віці п’яти років, маленькі розумники, застосують свої вміння за шкільною партою. Їм буде набагато легше поглинати шкільну програму. Адже, далеко не всі дошкільнята вчаться читати вдома. Багато з них приходять до школи вчитися читанню з викладачами. Словникові слова також краще роздрукувати на папері. Наприклад: “молоко”, “город”. Запам’ятавши слова, в учня буде гарно виходити написання диктантів без помилок. Хорошим доповненням стане вміння переписувати вивчені слова. Тому батьки обов’язково повинні проробляти разом з малечею також і цей навик.
Метод Монтессорі
За таким чудовим методом, що розробила італійський педагог на ім’я Марія, малюк буде відчувати себе самостійною творчою особистістю. Адже, методика розроблена для того, щоб процес читання не був нав’язаний батьками, а складався з поступових етапів творчого розвитку діточок. Для того, щоб дитина взяла до рук першу свою книжку, їй спочатку треба навчитись писати. Саме таку послідовність й розробила Монтессорі. Перед тим, як приступити до виконання всіх пунктів, батькам-вихователям, доведеться добряче поламати голову. Бо треба придбати, або ж виробити в домашніх умовах, всі необхідні атрибути, яких вимагає методика. Старт починається з обведення кольоровими олівцями різних малюнків, які маленька ручка розмальовує на свій лад. Це вміння буде вагомим вкладом у майбутнє освоєння письма. Далі здібний учень приступає до букв. А саме, до їх тактильного сприйняття. В даному випадку вони повинні бути пухнасті та м’які. Візуальна пам’ять набагато якісніша. Тоді малеча береться за складання маленьких слів, пізнавши лише декілька голосних та приголосних. На допомогу йому прийде незвичайний алфавіт. Він є рухливим для того, щоб тендітні пальчики легко перебирали буковки, перетворюючи їх у слова. Після цих уроків малюку показують букви, які особливі на дотик та мають неоднорідне покриття. Саме цим вони й ваблять до себе дитячі пальці. Букви кладуться перед учнем. Доторкнувшись до кожної, він робить наступний, ще цікавіший крок. Поряд знаходиться невисокий контейнер, в який за бажанням, батьки можуть насипати пісок звичайний, кінетичний або манну крупу. На такому своєрідному “аркуші” дитина рукою малює букви. Таким чином, юний читач починає легко читати від маленьких слів до цілих речень.
Для навчання за цією методикою потрібно буде підготувати наступні матеріали:
• матеріал для розширення словникового запасу: картки з картинками і словами;
• матеріал для розвитку фонематичного слуху: набори дрібних предметів;
• матеріали для підготовки руки до листа: металеві рамки-вкладиші для обводок іштрихувань, ножиці для різання паперу;
• матеріал для знайомства з письмовими буквами: шорсткий алфавіт (букви вирізують з оксамитового паперу), піднос з манкою для письма;
• матеріал для написання слів: великий рухливий алфавіт (вирізаний з кольорового картону: блакитний колір для згодних і рожевий – для голосних
• матеріал для читання: картки з написаними виразним курсивом словами.
Метод Домана
Ще одна методика, яку розробив Глен Доман. Вона передбачає вивчення цілих слів. Суть полягає в тому, що дитині треба показувати 15 карток зі словами на вибір батьків. Краще, якщо вони будуть дуже знайомі. Але ж це дуже велика кількість для того, щоб запам’ятати все одразу. Тому дану кількість розділяють на декілька днів. Наприклад: перший день-5 карток, другий день-5 карток, третій день-5 карток. Дитячі очі будуть бачити слова на відстані приблизно 40 сантиметрів, впродовж двох секунд, не більше. Звісно, водночас ваше чадо не може промовити побачене. Вимагати цього не потрібно. Поступово необхідно добавлять нові слова, які будуть приходити на заміну тої карточки, яку малиш вже бачив неодноразово. Тобто, через певний час він зможе пізнати достатню кількість нових слів.
Метод ребусів
Даний спосіб вважають найліпшим для дитячого сприйняття. Спочатку маленькі слова. Тобто, дорослий промовляє чітко слово, яке, обов’язково починається з наголосу. А менший називає тільки початкові букви. Наприклад: “маска- МА”, “шишка-ШИ”. Далі набираються обороти. Наприклад: “пальма-пальма-ПА-ПА”, “курка-чайник-КУ-ЧА”. Наступний крок ускладнюємо: “заєць-ножиці-заєць-ЗА-НО-ЗА”. Для закріплення таких вправ додаються кольорові картки із зображенням предметів, тварин. Дитина вже впевнено справляється, дивлячись на малюнки.
Основні помилки, що допускають батьки в період навчання читанню. Як їх уникнути
Багато з батьків, чи то через недосвідченість, чи від бажання швидше отримати кінцевий результат, роблять серйозні помилки. З подібними проблемами учнів потім у навчальних класах стикаються вчителі. Окрім того, що перевчити складно, в першу чергу для самої дитини, ще й при цьому школяр почуває себе невпевнено і неприємно серед однокласників.
а) Вивчення букв, а не звуків
Ось як це роблять деякі дорослі. Приклад: малюку вказують на букву “Б”, вимовляючи “Беее”. Потім просять саме в такому звучанні й повторювати. В той момент домашні вчителі роблять величезну помилку, з якою дитині буде далі ще важче справлятися. Ні в якому разі не потрібно називати букву протяжним звуком. Тому що, при такому знанні читання по складам відбувається невірним. Як наслідок, від складів до слів трапляється неправильний перехід. Тільки вірно промовивши “Б” чітко й твердо, ви зможете закласти якісний та корисний фундамент у навчання вашого чада.
б) розвиваючі іграшки
Велика кількість “розумних” іграшок, збивають з ніг батьків та штовхають знову на вчинення помилок. Наприклад, мама хоче порадувати своє маля новою іграшкою, яка ще має приємний бонус, навчає читати. Прийшовши в магазин дитячих іграшок, обирають якусь розмовляючу азбуку. Дитина починає бавитись, вона її захоплює та цікавить. Азбука знає весь алфавіт, але знову не правильний. Записаний голос вимовляє негарні й протяжливі звуки, а не букви, вводячи в оману. Дитина не тільки радіє, що в неї з’явилася така незвичайна новинка, а ще запам’ятовує помилкові знання. Виходячи з таких сумних прикладів, ніколи не намагайтеся перекласти відповідальність з себе на таких хибних “помічників” для вашою дитинки. До питання вивчення алфавіту треба підійти дуже серйозно і усвідомлено.
в) всьому свій час
Ще одна руйнівна думка про те, що після перших самостійних кроків дитя вже повинне поглинати в себе навчання. Батьки чомусь вважають, що чим раніше дитина вчить букви, читає буквар, тим краще для нього. Такі жахливі ідеї дехто намагається, насправді, втілювати в життя маленької дитини. Оптимальним періодом для вивчення букв та читання вважають 5-6 років. Не треба ускладнювати, або взагалі лишати дитинства, починаючи з 3 рочків підсовувати малечі замість ляльок або машинок, картки зі складами та словами.
г) необхідний час для закріплення
Буває так, що розумничок на диво швидко сприйняв склади. Тому матуся вирішує не втрачати час та бистріше переходити до читання слів. Маленький мозок не може за короткий термін сприйняти нову інформацію. Навіть, якщо він повторив за своєю викладачкою склад, то це не є ознакою готовності до наступного, ще складнішого етапу. В жодному разі не лишайте учня можливості декілька разів повторювати та закріплювати вивчене. Для всіх дітей тривалість цього періоду підбирається індивідуально. Але, краще переходити до читання слів наступного разу під час нового заняття. Це стосується і швидкого переходу від коротких слів до більш великих і складних. Слід завжди пам’ятати те, що перед вами не доросла сформована особистість, а маленька людина, яка тільки починає робити свої перші невпевнені успіхи. Від батьків потрібна допомога, підтримка та терпіння.
Як допомогти дитині полюбити читання та зробити його щоденним ритуалом. Декілька способів
а) читаюча родини, як приклад для молодших
Психологи говорять про те, що ніколи не потрібно змушувати своїх нащадків робити те, що вони не хочуть. Краще наочно показати власним прикладом. Це реально дієвий спосіб. Так само із читанням. Не полюбить малюк книгу, якщо це буде наказом від дорослих. Наприклад, всі члени дружньої родини зручно сідають, кожен зі своєю літературою, обираючи для цього певний вечірній час. Зовсім скоро, є велика ймовірність, помітити й наймолодшого з книгою у руках. Бо батьки для дітей завжди є прикладом. А в даному випадку, дуже корисним та вкрай необхідним. Коли людина привчена до книжок з маличку, то і в дорослому житті це буде невід’ємним щоденним ритуалом.
б) читання з обговоренням
Затишна сімейна атмосфера гарно сприяє спільному читанню. Обирайте казку або розповідь, якою цікавиться маля. Спочатку матуся починає читати один або пару абзаців, слідом ініціативу бере татко. Потім настає очікувана мить для обговорення прочитаного. Обов’язково залучайте у розмову дитину. Нехай вона поділиться особистими емоціями від почутого та перекаже своїми словами. Старші завжди зможуть підкоригувати, якщо молодший щось не правильно усвідомив.
в) малювання героїв дитячої книги
Одним зі способів прищеплення любові до книги є втілення улюблених героїв на папері. Малювання з дитиною ще більше викличе інтерес до казочки або повісті. Це творчий процес, який розвиває уяву. Нехай основну частину малюнку виконає малеча. Адже, у своєму віці він бачить світ по-своєму. Тому й персонажів передасть по-особливому. А той, хто допомагає у творчості, мама чи тато, просто допоможуть зробити героя красивішим та впізнаваним.
г) починати від маленьких та легких розповідей та казок
Слід спиратися на смаки та вік дітлахів. Перша особиста книжка має бути дуже цікавою, а не повчальною. Можливо в нього є зацікавленість тваринами або птахами, їхнім життям. Навіть, якщо є потяг до чогось фантастичного, подаруйте книжку з дитячою фантастикою. Зараз їх необмежена кількість. Головне, щоб вона підходила на той вік, в якому і знаходиться читач. Спостерігавши за юнаком, поступово добавте в його особисту бібліотеку книжки за розвитком. Повільними та впевненими кроками дитя прийде до усвідомленої та серйозної літератури, яку він буде готовий правильно зрозуміти.
д) гра з дитиною та заохочення маленькими призами
Гра у вигляді конкурсу добре мотивує дошкільнят або учнів. Участь мають приймати декілька. Конкурсантами можуть стати однокласники або просто друзі. Поставте мету та термін виконання. Нехай, за пару місяців кожен має прочитати необхідну кількість літератури. На фініші переможця чекає подарунок, який може бути довгоочікуваним або якимось сюрпризом. Наявність певної нагороди вкрай необхідна для присутності стимулу. Важливий нюанс є в тому, щоб не образити інших, котрі не зайняли перше місце. Всі маленькі вже є молодці, хоч і не подужали всього завдання. Для них можна підготувати невеликі подаруночки, можливо солодощі, підсолодивши сумну поразку.
е) читання- не покарання
Часто батьки припускаються великої помилки. Коли син або дочка провинились за поганий вчинок, деякі дорослі, в якості покарання, відправляють обвинуваченого до своєї кімнати, подалі від телевізора або комп’ютера. При цьому залишають сам на сам з книгою. Звісно, вона не тільки буде не цікавою, але й найвірогідніше, стане останньою літературою. В дитині треба потрохи, починаючи з маленького зернятка, вирощувати велику любов до друкованих знань.
